Вічна пам’ять і Слава Воїну, Герою-Захиснику Роману Доценку
Знову стискається серце від болю втрати та у скорботі. - Трагічна звістка про загибель нашого земляка, старшого солдата Доценка Романа Івановича, уродженця села Балка Журавка (Невське) Сватівського (Кремінського) району Луганської області, українського воїна-захисника, стала ще одним болючим ударом для нашої громади та української родини.
Ще одним нагадуванням про те, якою ціною дається наш мирний сон по далі від лінії вогню, виборюється кожен сантиметр української землі, відстоюються державність та європейські цінності.
Роман Іванович народився 22 вересня 1975 року у селі Балка Журавка (Невське) Сватівського (Кремінського) району Луганської області у родині зоотехніка Івана Онисимовича та бухгалтерки-касира Меланії Петрівни, які виховали чотирьох синів. Роман, разом із братами, виховувались у атмосфері поваги, працьовитості, взаємодопомоги, щирості та любові один до одного, оточуючих та до рідної землі, держави.
Середню освіту здобував у Невській та Макіївській загальноосвітніх школах Кремінського (нині Сватівського) району Луганської області.
Здобув професію водія у Сєвєродонецькому вищому професійному училищі.
Після проходження строкової служби у автомобільних військах України, повернувся до рідного села, одружився і разом із дружиною Оленою виховував сина Станіслава та доньку Любов.
Палко люблячи рідний край, будучи завзятим і працьовитим, свою трудову діяльність розпочав у СТОВ агрофірмі "ОБЕРІГ", згодом, продовжив працювати у фермерському господарстві «Мрія».
У 2006 році, разом із родиною, виїхав до Покровського району Донецької області. Там продовжив свою трудову діяльність у Приватному акціонерному товаристві «АВТОПІДПРИЄМСТВО "УКРБУД".
Відповідальність, доброчесність, високопрофесійність, впевненість, чесність, працьовитість, самовідданість справі, постійне прагнення до самовдосконалення і саморозвитку завжди були помічені та відзначені керівництвом, де би Роман Іванович не працював.
Так, у 2018 році його було запрошено до міжнародної логістичної компанії «Vlantana» (Литва), де він працював до повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Робота у країнах Європейського Союзу, Сполу́ченого Королі́вства Вели́кої Брита́нії та Ірла́ндії давали йому перспективи, як професійного, так і особистісного розвитку. Та, коли ворог ступив на українську землю, Роман, без вагань, повернувся до України й вступив у лави Збройних Сил – пішов на захист рідної землі, краю, родини й усіх нас.
Він був мужнім і виконував свої бойові завдання з великою самовіддачею. Ніс службу на найгарячіших відтинках фронту: на Бахмутському та Покровському напрямках у складі 5 - тої окремої штурмової Київської бригади.
Трагедія сталася 17 жовтня 2024 року на Покровському напрямку Донецької області. Загинув Роман під час виконання своїх службових обов'язків.
Його героїчний вчинок та відданість Україні будуть завжди у нашій пам'яті.
Ми схиляємо голови в скорботі й віддаємо шану Роману Івановичу, який був справжнім Героєм. Його відданість, мужність та жертовність заслуговують на нашу безмежну подяку. Він став прикладом вірності й самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Роман назавжди залишиться в наших серцях таким, як він був: доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним, справедливим, відважним, великим патріотом свого краю, України.
Свої щирі співчуття висловлюємо дружині Олені, синові Станіславу, донці Любові, батькові Івану Онисимовичу, братам Павлу та Петрові, близьким і рідним Романа.
Це непоправне горе важко пережити, і ми, спільно з вами переживаємо цей тяжкий момент.
Вічна пам’ять і Слава українському Воїну, Герою-Захиснику Роману Доценку, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
