9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду
Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку.
Для нашої національної пам’яті вшанування жертв геноцидів та справедливе покарання за цей злочин має особливе значення. У XX столітті на території України тоталітарні режими – комуністичний і нацистський – вчинили кілька злочинів геноциду: Голодомор-геноцид українців 1932–1933 років; Голокост євреїв та геноцид ромів під час німецької окупації; геноцид кримськотатарського народу радянською владою в 1944-му. Через 74 роки після ухвалення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього війна росії проти України супроводжується геноцидними практиками щодо українців.
14 квітня, після деокупації Бучі та Ірпеня – перших звільнених міст, в яких були виявлені масові акти вбивства та насильства щодо цивільного населення з боку російських окупантів, Верховна Рада ухвалила постанову «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні». Геноцидну природу дій росії в Україні визнали парламенти Естонії, Канади, Латвії, Литви, Польщі, сенати Ірландії та Чехії. 7 грудня Комітет Сенату США з міжнародних відносин ухвалив резолюцію, якою визнав дії Росії під час війни в Україні геноцидом.
Проте цього разу міжнародна спільнота не повинна зупинитися на одиничному визнанні та півмірах у засудженні й покаранні винних. Інакше слова про запобігання злочину геноциду в назві Конвенції та сьогоднішньої пам’ятної дати залишатимуться далекими від дійсності.
