Герої не вмирають: пам’ятаємо Заволоку Костянтина
Вшановуємо світлу пам'ять наших Героїв, які віддали життя за свободу та незалежність держави.
Їхні імена назавжди вписані в історію громади та України.
Сьогодні згадуємо історію мужності та любові до Батьківщини нашого земляка — Заволоку Костянтина
Заволока Костянтин Сергійович - Народився 23 квітня 2000 року у невеличкому селі Нововодяне Сватівського району Луганської області .Він був доброю ,чесною і порядно людиною. Його батьки з дитинства привчали до відповідальності за себе і свої вчинки. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та прагненням допомагати іншим. А ще він дуже добре вмів відстоювати свою точку зору і поважав думку інших. Навчався у Нововодянській НЗОШ. Його захопленням був туризм. Він приймав участь у кваліфікаційних туристичних походах у складі шкільної команди. Мав дуже багато друзів. Після закінчення 9 класів у 2016 році, обрав для себе справжню чоловічу професію. Він вирішив стати військовим.
Після закінчення школи вступив на навчання до Кадетського корпусу імені Героїв Молодої Гвардії у місті Кремінна. Навчався дуже добре, користувався повагою серед однокурсників і викладачів. Посилено займався спортом. Мав багато нагород за участь у різних змаганнях. Закінчив навчання у званні сержанта.
У 2018 році вирішив продовжувати опановувати військову професію в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті ракетних військ і артилерії. Навчався старанно. З другого курсу був командиром групи. Мав великі плани і хотів будувати військову кар’єру, але війна зруйнувала всі його плани.
У 2022 році достроково закінчив академію. 5 березня 2022 року отримав звання лейтенанта. Після цього був відправлений у Черкаси для проходження військової служби у в/ч А 7015 Був призначений командиром 1 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону в/ч А7015. Приймав участь у бойових діях на напрямках Бахмута , Ізюма ,Соледара та Куп’янська
1червня 2022 року згідно з указом президента України, за проявлену ними особисту мужність і героїзм при виконанні військових обов'язків , мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. нагороджений державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня
На війні Костя зустрів своє кохання. Планував весілля та мріяв про щасливе сімейне життя. Він загинув за кілька днів до весілля.
Загинув старший лейтенант Костянтин Заволока 16 липня 2023 року в н .п. Макіївка Сватівського району Луганської області внаслідок ворожого обстрілу. Поховано у місті Самар Дніпропетровської області
Наш герой був не лише відданим сином своєї Батьківщини, а й професіоналом, який досконало знав військову справу. Як командир батареї самохідної артилерійської установки, він вирізнявся високою відповідальністю, холоднокровністю у складних ситуаціях та вмінням швидко приймати рішення. Його підлеглі завжди відчували поруч упевненість і захист, адже він не ховався за спинами інших, а йшов попереду, показуючи приклад мужності та стійкості.
У щоденній службі він був вимогливим, але справедливим. Він умів організувати роботу так, щоб кожен боєць відчував власну значимість і розумів, що від його дій залежить спільний успіх. Повага, якою користувався командир серед побратимів, була заслуженою: він умів вислухати, підтримати, дати пораду й завжди брав відповідальність за рішення на себе. Його усмішка та добре слово надихали побратимів навіть у найважчі хвилини.
У житті поза службою це була щира, чуйна людина, яка дорожила сім’єю, цінувала дружбу й любила життя .Він любив зимову риболовлю та швидкісну їзду .Був люблячим сином, онуком і братом .Любив своїх племінників Його мрією було повернутися після Перемоги у своє рідне село.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю цього Героя. Його життя стало прикладом мужності, честі й любові до рідної землі. Він віддав найдорожче — своє життя — щоб ми могли жити у мирі. Наш обов’язок сьогодні — зберігати пам’ять про нього, продовжувати його справу добрими вчинками, єдністю й вірою в перемогу. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях і вільній Україні.
