Сьогодні ми вшановуємо пам’ять нашого земляка Лугового Олексія Сергійовича
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять нашого земляка Лугового Олексія Сергійовича
Луговий Олексій Сергійович, старший солдат
Мешканець Красноріченської громади, Сватівського району, Луганської області. Народився 28.12.1980 року. Служив в в/ч – А4840 командиром відділення.
Загинув 29 квітня 2024 року в селі Терни Донецької області під час виконання бойового завдання.
Ця стаття присвячена справжньому герою, Олексію Сергійовичу Луговому, чиє життя стало прикладом відданості родині, любові до рідної землі та незламної мужності. Його історія — це розповідь про просту людину з селища Красноріченське на Луганщині, яка віддала найцінніше заради майбутнього своєї країни.
Олексій народився 28 грудня 1980 року в селі Білосвитівка, що входить до Красноріченської громади. Дитинство він провів у селі, де змалечку вчився любити природу та допомагати батькам. Навчався у Красноріченській школі. Олексій був доброзичливим, відповідальним, справжнім товаришем. Після уроків, ганяв у футбол та проводив час з друзями на річці Красна, любив риболовлю.
Після закінчення школи він одружився, і в цьому шлюбі у нього народилося двоє дітей.
Довгий час Олексій їздив до Києва, де працював на будівництві, здобуваючи професійний досвід. Згодом він одружився вдруге. У цьому шлюбі він став батьком ще трьох дітей, виховуючи їх разом зі своєю дружиною. Особливим кроком для родини стало те, що вони взяли опіку над хлопчиком, подарувавши дитині новий дім і любов.
Олексій був справжнім центром своєї родини та душою компанії для односельців. Його запам'ятали як відкриту, комунікабельну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Він завжди був присутній на батьківських зборах і активно брав участь у житті школи, де навчалися його діти, допомагаючи робити ремонти в класах. Ці вчинки відображали його глибоку відданість родині та відповідальність як громадянина. Олексій був людиною, яка цінувала життя, любила свою країну і була віддана своїй сім’ї.
Олексій був мобілізований до лав Збройних Сил України у лютому 2023 року. Був командиром відділення у 411-му окремому стрілецькому батальйоні. Вірно та мужньо виконуючи бойові завдання, він проявив відвагу та стійкість, за що був нагороджений відзнакою 411-го окремого стрілецького батальйону «За мужність та вірність українському народу».
29 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Терни на Донеччині життя Олексія трагічно обірвалося.
Похований у м. Вінниця на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна пам’ять та слава Герою!
